Ниже приведенная статья опубликованна в газете Верховной Рады Украины - "Голос України", ноябре 2008 года.

Отче наш, благослови смиренних і прихисти нужденних!..

29.11.08  Владислав ЖМУРКОВ.

Майже 170 років злітають у небесну височінь золоті хрести над блакитними куполами сумської Пророко-Ільїнської церкви — одного з найдавніших духовних християнських центрів міста. Не втратив цей храм своєї чудодійної сили й нині.

Останнє диво, в яке сьогодні важко повірити, сталося у ньому 2 серпня нинішнього року, на свято Пророка Божія Ілії, коли благодійним обідом тут пригостили 2015 чоловік бездомних і незаможних — інвалідів, пенсіонерів і багатодітних малоімущих сумчан. І не пісною юшкою, якою держава вже майже два десятиріччя «лікує» всю націю, а повноцінним ситним обідом.

— Троє кухарів тоді пекли, смажили, варили і нарізали 12 годин безперестану, — каже староста храму Олександр Ковальов. — Майже стільки ж часу працювали вони і в день свята Преображенія Господнього, коли нагодували 853 неімущих мирян.

Майже 3 тисячі обігрітих ласкою й увагою стражденних і голодних упродовж двох серпневих днів — ніяка не рекламна акція служителів тутешньої церкви на чолі з її настоятелем протоієреєм Володимиром, а лише вершина благодійного айсберга, який щодня будують десятки тисяч пересічних українців. На відміну від деяких «благочестивих» олігархів, що подають на копійку, а роздзвонюють на цілий мільйон, пересічні українці роблять це без галасу і марнославства, за покликом і велінням власного серця. Так, у деякі святкові місяці, як, скажімо, у серпні, тут годують обідами по п’ять тисяч людей, у звичайні — від двох до трьох тисяч. Причому, як уже згадувалося вище, за ресторанними критеріями. На перше — борщ і різноманітні бульйони та м’ясні супи, за винятком двох рибних днів. Другі страви також на рівні: гуляш, котлети, піджарка доповнені картопляним пюре, рисовою, гречаною та іншими кашами. На десерт завжди пиріжки з різноманітною начинкою й обов’язково компот чи узвар. І кожна страва — навіть для гурманів справжня розкіш. Пересвідчився особисто. Під час відвідин церкви, які припали саме на обід, мене разом майже із сотнею постійних відвідувачів почастували справжнім курячим бульйоном і гуляшем. Обидві страви настільки смакували, що від десерту — гарбузової каші — з великим жалем відмовився. Обід, якому завжди передує молитва, втретє проходив у щойно збудованій капітальній трапезні, розрахованій на 120 осіб.

— Майже стільки людей приходять до церкви погожої днини на благочинні обіди, — зазначає церковний староста. — Узимку їхня кількість зростає. Коли обіди залишаються, роздаємо всім бажаючим, Хто несе додому, бездомні, на жаль, трапезують за місцем своєї постійної «дислокації». Допомагаємо всім, чим Бог послав: теплим одягом, ліками.

Точної дати, коли почали займатися благодійністю, ніхто в церкві не пам’ятає. Та й чи існує в добра якийсь вимір у часі і просторі. Якщо душа болить від злиднів, нужди і хвороб ближнього — відкрий її і простягни руку допомоги тим, хто її потребує. Так і зробив настоятель Пророко-Ільїнської церкви Володимир. Спершу їх було двоє-троє, потім — п’ятеро, десятеро. Від сухої пайки відмовилися наприкінці 90-х, коли кількість нужденних зросла до двадцяти. Купили «вагончик» і там облаштували трапезну на 25 осіб. Їжу тоді варили в польовій кухні, яку подарувало командування однієї з військових частин. Згодом, коли кількість стражденних подвоїлася, облаштували додаткову трапезну під навісом. І ось тепер звели нову, яка майже щодня заповнюється вщерть. В обіді не відмовляють нікому: ні бездомним, ні колишнім ув’язненим, ні малоімущим, ні тим, хто тимчасово потрапив у скруту. Для кожного — і молодого, і старого — тут знайдеться добре, тепле слово і вільне місце за трапезним столом. Окрім п’яниць і дармоїдів — тих виганяють у три шиї. Раз і назавжди.

Саме відторгнуті суспільством і ріднею знаходять матеріальну й моральну підтримку в Ільїнській церкві. Тут не виженуть, не образять, не висміють, а проявлять милосердя і любов протоієрей Володимир, отець Ніколай, староста Олександр, кухар Олександр Макущенко. Про «годувальника» — декілька слів окремо. Кухар від Бога. У церкві лише рік. До цього майже два десятиліття був шеф-кухарем у Сумському інституті артилерії. Генерали, олігархи та інші вельможі запрошували у власні кухарі. Всім відмовив, пристав лише на пропозицію настоятеля Володимира. Поласувати його обідами постійно приїздять хворі з довколишніх сумських лікарень, де їжа — вода, замішана на воді. Помічниками в Макущенка кухарі Поліна Галушка і Світлана Чижова. Підсобною робітницею вже півтора року працює Тетяна Сафонова, за плечима якої три «ходки» за грати, де провела 10 років. Остання відсидка — за наркотики. Як і решта «трапезників» вона день і ніч молиться Спасителю за здоров’я настоятеля храму, який повірив їй і забезпечив роботою.

Щоденна обідня трапеза обходиться церкві щонайменше у 1000 гривень. Годують на пожертвування прихожан та спонсорські надходження, які йдуть з усіх кінців України. Хто жертвує 20, хто — 100, а хто — тисячу гривень і більше. Серед постійних колективних благодійників — ПП Богданов М.Д. ЗАО «Суми-Лада», ЗАО «Технологія», ЗАО «Сумський хлібокомбінат», громадська організація «Оберіг-Суми» та інші. І що більше людей виявлятимуть милосердя, то більшій кількості стражденних і знедолених зможуть надати допомогу служителі Пророко-Ільїнської церкви на чолі з настоятелем Володимиром.

Банківські реквізити Пророко-Ільїнської церкви: р/р 2600979013604 у Сумському  філіалі АКБ «Хрещатик» м. Суми, МФО 337966, код 23052123. Отримувач: Пророко-Іллінська церква.

м.Суми

Фото автора             

"Голос України" - газета Верховної Ради Україн